Протягом життя людина наражається на небезпеку зараження різними паразитами. До найпоширеніших відносяться гельмінти (глисти у людини). Ці паразити в організмі людини ведуть до багатьох ускладнень, серед яких виділяються: порушення роботи ШКТ, фізичні ушкодження внутрішніх органів, гельмінтози. Гельмінтоз - це не одна хвороба, а група захворювань, що провокуються паразитами, що живуть усередині людини. Всі гельмінти поділяються на 3 основні види:
- нематоди (належать до загону круглих черв'яків), яскраві представники - аскариди, гострики, волосоголовці;
- стрічкові черв'яки, або цестоди (загін плоских черв'яків), представлені лентецьами, бичачим ціп'яком;
- сисуни, або трематоди (загін плоских черв'яків), представлені двоусткою печінковою.
Оскільки гельмінти залишають організм господаря в період розмноження з метою збереження виду, переходячи при цьому на іншого носія або в навколишнє середовище, їх підрозділяють також за видом переносу:
- Механічний перенесення передбачає переміщення на далекі відстані, причому у тілі переносника немає ніякого розвитку черв'яка. До них належить більшість членистоногих (ракоподібні, павукоподібні та багатоніжки), нерідко перенесення здійснюється на лапках звичайних мух.
- Проміжний господар - це специфічний спосіб перенесення, при якому один із етапів розвитку відбувається в організмі переносника. Наприклад, для бичачого ціп'яка переносником (проміжним господарем) виступає рогата худоба, а людина є остаточним носієм.
Гельмінти відрізняються і за способом передачі:
- активні (контактні);
- пасивні (харчові).
Контактні гельмінти здатні проникати в організм людей через слизові та шкіру (шистосоми, анкілостоміди). Харчові мають більшого поширення, вони розвиваються у людині після вживання немитих продуктів, при контактах з хворими людьми або недотримання правил особистої гігієни.
Загалом у світі налічують понад 250 різновидів нижчих хробаків, які паразитують у людині. Оскільки симптоми наявності глистів у людини мають різні прояви, то за найменших підозр слід звернутися до фахівців і здати аналізи.
Життєвий цикл глистів, їх розмноження та розвиток
Прикладом розвитку гельмінтів може бути класична схема життєвого циклу аскариди. Яйця паразита вкрай стійкі до зовнішніх несприятливих впливів і можуть бути в землі до півроку. Сам розвиток личинки вимагає від 2 тижнів до 2 місяців залежно та умовами довкілля: температури, вологості, наявності кисню. Дозріле яйце потрапляє з їжею в шлунок, де шлунковий сік роз'їдає оболонку яйця, вивільняючи личинку.
Після цього аскарида впроваджується в кров через стінку кишечника і починає рух по всій системі кровоносних судин, поки не потрапляє в легеневі альвеоли. Личинка аскариди аеробна, тільки тут вона активізується та продовжує розвиватися. Живлячись кров'ю, вона виростає до 3-4 мм завдовжки. Досягши первинної зрілості через 4-5 днів після інвазії, аскарида починає рух до бронхів. Її пересування викликає кашель у людини, внаслідок якого личинка разом зі слизом потрапляє у ротову порожнину і знову в кишечник. Тут відбувається завершальний етап формування личинки у дорослу особину.
Життєвий цикл дорослої аскариди триває близько року, протягом якого вона відкладає до 250 000 яєць. Від наявності глистів в організмі та їх кількості безпосередньо залежить здоров'я людини, а іноді й життя, саме тому важливо розпочати лікування якомога раніше. Аскаридоз супроводжується інтоксикацією, а ускладненням буде непрохідність кишечника, яка в деяких випадках потребує термінового хірургічного втручання.
Розмноження гельмінтів відбувається 2 шляхами, на основі яких відбувається поділ хробаків на біогельмінтів та геогельмінтів. Зазвичай яйця паразитів потрапляють у зовнішнє середовище – тут проходить їхнє дозрівання. Потім яйце має потрапити в носія, де або розвивається повністю (геогельмінти), або проходить стадію перетворення на личинку (біогельмінти).
Для біогельмінтів процес розвитку складніший, стадії оформлення в дорослу особину та досягнення зрілості розділені з етапом появи личинки. Тобто із зовнішнього середовища яйце спочатку потрапляє до проміжного носія, де вилуплюється личинка. Потім їй необхідно потрапити до організму кінцевого господаря, щоб досягти дорослої форми. Іноді біогельмінти змінюють до чотирьох проміжних носіїв, перш ніж потрапляють до остаточного господаря.
Симптоматика
Як визначити наявність глистів? Поліморфна симптоматика та відсутність хворобливих відчуттів на початку захворювання ускладнюють діагностику. Часто причини появи глистів у людини пов'язані з вживанням несвіжих або заражених продуктів, а самі паразити живуть безпосередньо в шлунково-кишковому тракті, тому ознаки їх наявності в організмі людини в більшості випадків стосуються роботи кишечника:
- рідкий (нестійкий) стілець;
- болі та здуття живота;
- алергічні висипання на шкірі;
- метеоризм;
- нудота;
- блювання;
- відсутність чи надлишок апетиту;
- у нічний час - порушення сну, метання, скрегіт зубів, слиновиділення;
- свербіж в області ануса;
- наявність слизу чи крові у калі.
Ці симптоми з'являються після зараження та тривають нетривалий (близько 7 днів) час. У разі реінвазії повторюються через 2-3 тижні. За відсутності лікування або у зв'язку з виникненням гострої чи хронічної форми хвороби деякі симптоми не зникають, до них додаються наслідки тривалого перебування паразитів в організмі:
- Інтоксикація з'являється майже одночасно із зараженням, але на ранніх стадіях не така помітна. Чим більша кількість глистів в організмі людини, тим сильніше наростають симптоми отруєння – від ранкової нудоти до блювоти та болю у животі.
- Скупчення у легенях (інфільтрати), бронхіальні спазми, пневмонія. Основними винуватцями є паразити, що розвиваються в альвеолах легень і ушкоджують їх, що провокує запальні процеси.
- Запалення серцевого м'яза (міокардит). Інфекційне захворювання, результат життєдіяльності гельмінтів та подальшої інтоксикації.
- Менінгоенцефаліт - небезпечне запалення головного мозку та його оболонок, що викликається бактеріями та найпростішими.
Різним збудникам хвороби притаманні свої прояви та наслідки, але більшість симптомів є загальними для всіх гельмінтів.
Діагностика
Діагноз встановлюється у лабораторних умовах. Тільки в цьому випадку за наявності яєць глистів та їх ознак у крові чи калі можна з упевненістю діагностувати гельмінтоз. Однак не завжди достатньо аналізу калу - деякі види паразитів не виявляють себе в ньому. Спеціальним методом визначення наявності глистів є серологічне дослідження крові на антитіла. Для діагностики гельмінтозів застосовують:
- дослідження жовчі;
- макроскопія (для виявлення аскарид та гостриків);
- біопсія тканин м'язів при перевірці на трихінельоз;
- рентген та УЗД.
Трихінельоз - паразитарне захворювання, при якому личинки збудника розносяться по всьому тілу носія, завдаючи безліч руйнувань органам і ЦНС, після чого осідають у м'язовій тканині. Паразити в м'язах людини поступово створюють навколо себе капсулу з інфільтратів, а симптоми їхньої присутності в організмі скорочуються, але до цього часу вже завдано серйозної шкоди здоров'ю носія.
Одним із головних симптомів можна вважати еозинофілію, при якій різко збільшується кількість еозинофілів у крові хворого. Еозинофіли - підвид лейкоцитів, що реагують на присутність у кровоносній системі найдрібніших сторонніх об'єктів. У місцях скупчення личинок паразитів швидко виникає внутрішнє здуття та плями на шкірі – сліди інфільтрації. Також вони залишаються в мокротинні та легеневій рідині.
Оскільки симптоматика гельмінтних захворювань велика і багато в чому перетинається з ознаками інших хвороб, то самодіагностика не може бути достовірною. Відомі випадки, коли після вживання бананів люди помічали в калових масах темні нитки, які помилково приймалися за глистів. Перш, ніж розпочинати лікування, необхідно здати всі аналізи, щоб визначити наявність та вид паразитів.
Лікування гельмінтозів
Під час лікування паразитарних захворювань слід дотримуватися кількох загальних правил:
- Ретельна дезінфекція білизни хворого та приміщення, в якому він знаходиться. Зведення контактів до мінімуму, окремий посуд.
- Сувора дієта, що виключає алкоголь. Рекомендується вживати морквяний сік та настій бруньок берези.
- Дотримання особистої гігієни, часте миття рук та прання білизни, прибирання житлових приміщень.
- Контроль за перебігом лікування та його ефективністю.
Сучасні методи лікування виключають застосування окремого препарату, оскільки це гарантує повне охоплення всіх видів гельмінтів. Найчастіше лікар прописує препарат початкової дії, що послаблює паразитів. Після 3 днів, залежно від віку хворого та тяжкості зараження, призначаються протиглистові препарати. Вагітним або людям із протипоказаннями до ліків призначають нетоксичний препарат із групи тетрагідропіримідинів.
Якщо немає можливості звернутися до лікаря, використовують народні засоби. Хорошу антигельмінтну дію надають:
- клізма з настою часнику, прийом часнику на голодний шлунок;
- настій пижма на голодний шлунок 4 рази на день перед їдою;
- настоянка полину на спирті, прийом 3 десь у день 20 мг.
Гельмінтози в наш час діагностуються та лікуються за короткий термін. Якщо не запускати хворобу та вчасно розпочати лікування, то це допоможе уникнути ускладнень та реінвазії. Найбільшу небезпеку паразитарні захворювання становлять для дітей: з'являється затримка у розумовому розвитку, виникають ускладнення у вигляді хронічних хвороб, запальні процеси. Вкрай важливо своєчасно пояснити дитині необхідність миття рук та дотримання правил особистої гігієни. Дорослі при цьому зобов'язані дотримуватися інших профілактичних заходів.
Профілактика гельмінтозів
Крім особистої гігієни, існує ціла низка факторів, що впливають на виключення причини глистів:
- миття у гарячій воді овочів та фруктів;
- дотримання чистоти в будинку, регулярне вологе прибирання;
- збалансоване харчування, що забезпечує організм достатньою кількістю вітамінів усіх груп;
- відстеження стану свійських тварин, щорічне відвідування ветеринара;
- правильна термічна обробка риби та м'яса;
- боротьба з комахами, що мешкають у будинку;
- утримання від купання та відпочинку у місцях, де проходить випасання рогатої худоби.
Дотримання профілактичних заходів та своєчасне звернення до лікаря у разі зараження допоможуть уникнути ускладнень. Правильне дозування препаратів, призначених лікарем-фахівцем, дозволить швидко позбавитися паразитів, а народні засоби можна вживати в комплексі з прописаними ліками.